Учіть дитину любити маму

Материнське щастя народжується в щоденній праці по догляду за дитиною. Мамина любов беззастережна, безперечна, всепоглинаюча. При цьому, самій мамі дуже хочеться відчувати, що й дитина її також любить. А чи вчимо ми своїх дітей любити й поважати нас?

Можливо хтось здивується: “Як же я вчитиму свою дитину любити мене? Досить і того, що я люблю її. А дитина теж любить мене за те, що я – її матір”. На жаль, це не завжди так. Діти тонко відчувають настрій батьків, спостерігаючи за їхніми взаєминами. Опосередкований вплив цих взаємин на малюка визначає надалі характер його стосунків з батьками й іншими родичами, проектує вже його взаємини в майбутньому родинному житті.

Дорогі мами, ще з пелюшок починайте цілеспрямовано знайомити дитину із собою, розповідайте їй про себе. Нехай дитя чує, що ви – його мама, а воно – ваша дитина. Воно схоже на вас і на тата (знайдіть, чим). Не лінуйтеся співати колискових, читайте невеликі віршики, потішки, просто розмовляйте з дитиною. Дозволяючи їй обстежувати ваше обличчя, ви повинні м’яко уримувати її руку від хапання, ляскання. Цим ви навчите дитину виявляти ніжність і лагідність до себе. Інколи дорослі самі провокують малюка на такі вчинки, за які потім сваритимуть (наприклад, звичка усіх підряд смикати за волосся). Визначіть для себе, які дії дитини є для вас прийнятними, а які – ні, і доведіть це до її відома. Подумайте, як навчити малюка виявляти ніжність: усмішкою, обіймами, поцілунком. Пізніше такий емоційний стан доповниться ще й турботою про маму, бажанням їй допомогти, порадувати.

Поспостерігайте, як по-різному 2-3-річні діти граються з ляльками – як носять на руках їх, перевдягають, “годують” тощо. Якщо доня носить ляльку догори ногами, або тримаючи її за голову, це означає, що мама пропустила той момент, коли треба пояснити доні неприпустимість такого ставлення до “людини”. Створюйте самі різні виховні ситуації, читайте дитині невеличкі віршики та казки про маму.

У хвилини непослуху дитини нехай вона бачить не похмуре й сердите обличчя мами, нехай вона чує не мамині окрики, а жартівливу приповідку про когось, або щось таке, що допоможе зняти напруження, примусить дитину поставитися до себе та своєї поведінки з гумором.

Важливо, щоб дитина знала якнайбільше про своїх батьків: якими були вони в своєму дитинстві, в які ігри гралися, з ким дружили, як допомагали батькам, а також про те, що відбувається зараз у їхньому житті. Важливо, щоб усі члени сім’ї діяли узгоджено і, спілкуючись з дитиною, формували почуття любові й поваги до близьких, піклувалися й допомагали одне одному, підтримували й пишалися одне одним. Це – постійне таїнство творення духу власної сім’ї, нової людини. Це – творчі зусилля, непроста спільна діяльність матері і батька.

Любіть своїх дітей, бережіть свої сім'ї.

Джерело: Тренінгова програма для батьків «Білі плями сімейного виховання». – Комсомольськ, 2008.