Панічні напади у підлітків: ознаки, причини, допомога

Панічні напади трапляються не тільки у дорослих, але й у дітей шкільного віку, хоча точний рівень розповсюдженості панічних нападів у даній віковій групі невідомий.

Найчастіше панічні атаки виникають у підлітків, яким притаманні певні риси характеру. Так, серед дівчат — це особистості, яким властива демонстративність, перебільшена потреба привернути до себе увагу і прагнення визнання. У своїй поведінці вони нерідко перебільшують почуття, швидко викликають інтерес до своєї персони і ще швидше охолоджуються до тих, хто не виявляє почуттів, на які вони розраховують. У юнаків нерідко виявляється зовсім протилежний тип патохарактереології (так звана «іпохондрія здоров’я»). Мова йде про особливий напружений інтерес до свого фізичного самопочуття. Для них важливо постійно займатися оздоровленням і відчувати себе у відмінній формі.

Часто можна відстежити зв’язок панічної атаки з пережитими негативними емоціями в дитинстві. Приблизно у половини дітей, які страждають на шкільну фобію, у дорослому житті з’являються симптоми панічних нападів. Можна умовно виділити 4 основних типи психологічних травм дитячого віку, які впливають на формування особистості і схильність до панічних нападів:

1) драматичні ситуації, що виникали, як правило, у тих сім’ях, де один або обоє батьків зловживають алкоголем, і це породжувало бурхливі конфлікти в сім’ї;

2) емоційна депривація — психічний стан, коли людина не має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу. Це призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності. Цей стан може виникати у тих сім’ях, де інтереси батьків зосереджуються на роботі або інших обставинах поза сім’єю. Дитина росте в умовах емоційної ізоляції. Подібна ситуація також часто зустрічається і в неповних сім’ях, де, наприклад, мати самотужки виховує дитину, і в повних сім’ях, де обоє батьків є емоційно холодними особистостями, які не відчувають прив’язаності до дитини.

Вимогливі батьки, як правило вважають, що дитина повинна відповідати їхнім високим стандартам, що у подальшому теж є причиною розвитку панічних нападів. Вони уважно слідкують за освітою дитини, але емоційний контакт з дитиною відсутній. Пацієнти, які виросли у вищеописаних родинах, постійно потребують схвалення і емоційних контактів, їх стійкість до стресу суттєво знижена;

3) надтривога, або гіперопікуюча поведінка. Тривожність, як риса поведінки одного або обох батьків, також негативно впливає на поведінку дитини. Батьки дуже опікуються дитиною та контролюють здоров’я, навчання, вчинки. Тривога батьків проявляється в постійному очікуванні небезпеки, біди і призводить до обмеження самостійності дитини. Вони можуть до старших класів проводжати дитину на навчання і зустрічати її, супроводжувати у візитах до лікарів, відвідуванні гуртків. Тим самим вони підтримують інфантилізм і крайню неуспішність дитини в соціальному плані;

4) хронічні конфлікти в сім’ї, що виникають з різних причин (психологічна несумісність батьків, важкі матеріально-побутові умови). Вони створюють постійну емоційну нестабільність. У таких умовах дитина, емоційно втягнута в конфлікт, не може впливати на нього, і лише впевнюється у своїй безпорадності.

Тут розглянуті основні стресові ситуації, які виникають у родинах і викликають відчуття тривоги та інші психологічні розлади. У всіх цих випадках у дитини формується особистість, яка має труднощї у взаємодії з соціумом і низьку стійкість до стресу.

До факторів, що безпосередньо провокують розвиток панічних атак, належать наступні:

*** психогенні:
- ситуація кульмінації конфлікту;
- гострі стресові ситуації (смерть близьких, хвороба або нещасний випадок);
- абстрактні фактори, що діють за механізмом ідентифікації;

*** біологічні:
- гормональні перебудови;
- початок статевого життя, приймання гормональних препаратів, аборти;
- менструальний цикл (його порушення, остання фаза циклу);

*** фізіогенні:
- зловживання алкоголем;
- метеотропні фактори;
- великі фізичні навантаження.

Слід додати, що панічні напади мають безпосередню генетичну основу: виявлено, що на даний розлад страждають 15-17% родичів 1-го ступеню рідні.

Основними проявами панічного розладу є повторні непередбачувані напади важкої тривоги, які не обмежуються певною ситуацією або обставинами. Непояснений, болісний напад страху або тривоги поєднується з різними вегетативними (соматичними) симптомами. Панічні атаки діагностуються у тому випадку, коли має місце пароксизмальний страх (часто супроводжується почуттям неминучої гибелі) або тривоги і відчуття внутрішнього напруження з симптомами, асоційовані з панікою.

Для встановлення діагнозу «панічні атаки» клінічні прояви повинні характеризуватися не менше 4-ма симптомами:
- часте серцебиття;
- пітливість;
- озноб, тремор, відчуття внутрішнього тремтіння;
- відчуття недостатності повітря або ядухи;
- біль або дискомфорт в лівій половині грудної клітини;
- нудота або абдомінальний дискомфорт, рідке випорожнення;
- відчуття запаморочення, нестійкість або коливання при ходьбі, відчуття легкості в голові або стан перед втратою свідомості;
- відчуття дереалізації, деперсоналізації;
- страх смерті, страх зійти з розуму або здійснити неконтрольований вчинок;
- відчуття оніміння або поколювання в кінцівках;
- відчуття проходження по тілу хвилі жару або холоду.

Клінічні симптоми виникають несподівано і досягають свого піку протягом 10-15 хвилин. Тривалість панічної атаки в середньому від 15 до 30 хвилин. Середня частота нападів 2-4 рази на тиждень. Оскільки панічні напади — відчуття вкрай неприємне для пацієнта, то до панічного нападу додається ще й постійний страх перед їх появою.

Чим катастрофічніше оцінюється пацієнтом перша панічна атака, тим важче протікає захворювання. Ще більше ускладнюється прогноз ситуації, коли самі медичні працівники оцінюють панічну атаку як катастрофу.

Багато пацієнтів, вперше відчувши жахливі симптоми паніки, звертаються до швидкої медичної допомоги. Госпіталізація такого пацієнта «швидкою» переконує його в «тяжкості» захворювання. Трактування пацієнтом панічної атаки як прояву якого-небудь соматичного захворювання, призводить до частих відвідувань лікаря, консультацій у фахівців різного профілю, невиправданих діагностичних досліджень і створює у хворого враження про складність та унікальність його захворювання. Хибні уявлення пацієнта про суть захворювання призводять до виявлення іпохондричних симптомів, здатних погіршити перебіг захворювання. Хронізації панічного розладу також сприяють неадекватні лікувальні заходи.

Допомогти впоратися з панічними атаками у підлітковому віці може не лише лікар-невролог, а й психолог. Підлітки, що проживають у Полтавській області можуть звернутися до психолога відділення медичної допомоги підліткам та молоді «Клініка дружня до молоді» Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні за адресою: вул. Шевченка, 34.

Своєчасна і правильна діагностика є основною умовою для одужання пацієнта з панічними атаками!

Ще кілька корисних порад від психолога щодо того, як підготувати дитину до школи, допомогти їй адаптуватися у колективі та заохочувати до навчання, читайте тут http://www.poltava.pl.ua/news/18050/

Н.Б. КУДРЯВЦЕВА, дитячий лікар-невролог Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні
Джерело http://www.poltava.pl.ua/news/18210/