Родовiдна пам’ять – явище унiкальне. В давнину вважали за обов’язок знати поiменно свiй рід до сьомого колiна. Завжди пам’ятати про родовід, оберiгати сiмейнi традицiї, передаючи їх у спадок наступним поколiнням, було обов’язковим.
Тих, хто цурався свого роду, хто нехтував пам’яттю про його історію, зневажали і називали людьми без роду-племенi.
В сучасних умовах швидкоплинного життя не всі встигають вислухати батьків, розпитати про важливе бабуню й діда. Що вже тоді казати про прадіда і прабабу. А потім відшукують старі світлини, з яких дивляться рідні обличчя тих, що вже відійшли у небуття. То чи не час поспішити до родичів із запитаннями і починати писати власний родовід?
Вивчаймо історію свого роду, бо вона є частиною історії Батьківщини. Пам'ятаймо про своє коріння - це допоможе втриматися на вірному життєвому шляху. І ким би не були наші батьки, діди і прадіди - незаможними селянами чи багатими землевласниками, пересічними робітниками чи фабрикантами - ми зобов'язані всім їм своїм життям і життям наших дітей. Любімо й бережімо свою сім'ю.
0 коммент.:
Дописати коментар