У Комсомольську створено Центр допомоги учасникам АТО

22 жовтня 2015 року рішенням виконкому міської ради у Комсомольську створено Центр допомоги учасникам антитерористичної операції. Він є допоміжним, дорадчо-консультативним органом координації дій територіальних органів виконавчої влади, інших державних органів, що розташовані на території міста Комсомольська, виконавчих органів Комсомольської міської ради Полтавської області, волонтерських та громадських організацій, які надають допомогу учасникам АТО.

СКЛАД ЦЕНТРУ ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АТО:

Горський Валерій Олексійович – керівник Центру, голова Фонду підтримки підприємництва

КООРДИНАТОРИ ЦЕНТРУ:

Гринштейн Ангеліна Володимирівна

Журило Світлана Віталіївна

Бикова Оксана Георгіївна

Бегейма Кирило Анатолійович

Страшко Володимир Петрович

Ларін Дмитро Вікторович

Стеновський Вячеслав Володимирович

ЧЛЕНИ ЦЕНТРУ:

Запсельська Олена Олександрівна  –  директор Комсомольського МЦСССДМ

Ковпак Юрій Васильович – начальник Управління охорони здоров’я міської ради

Чернявська Світлана Петрівна - начальник Управління праці та соціального захисту населення міської ради

Шошина Ірина Володимирівна – начальник відділу освіти міської ради

Кириченко Людмила Віталіївна - начальник Управління архітектури і містобудування міської ради

Киричок Інна Олександрівна - начальник житлового відділу Департаменту економічного розвитку та ресурсів виконкому міської ради

Чернушенко Юрій Дмитрович – директор Комсомольського міського центру зайнятості

Марченко Едуард Михайлович - військовий   комісар Комсомольського районного військового комісаріату

Рубан Володимир Миколайович – голова громадської організації «Спілка ветеранів Афганістану»

ОСНОВНИМИ ЗАВДАННЯМИ ЦЕНТРУ ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АТО Є:

- збір та обробка інформації щодо проблемних питань та потреб учасників АТО та їх родин;

- підготовка пропозицій щодо вирішення проблемних питань учасників АТО;

- забезпечення взаємодії з територіальними органами виконавчої влади,  іншими державними органами, виконавчими органами Комсомольської міської ради Полтавської області, підприємствами і установами, волонтерськими та громадськими організаціями при вирішенні питань лікування, реабілітації, соціального захисту, адаптації учасників АТО;

- моніторинг стану вирішення питань;

Центр відповідно до покладених на нього завдань надає консультативну допомогу та сприяє учасникам АТО щодо:

- отримання документів, необхідних для надання відповідного статусу згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- отримання пільг та соціальних гарантій;

- лікування, реабілітації, адаптації;

- працевлаштування, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації.

Формою роботи Центру допомоги учасникам АТО є засідання, що проводяться за рішенням його керівника не рідше одного разу на місяць. Всі члени Центру беруть участь у його роботі на громадських засадах. 

Конт. тел. керівника Центру допомоги учасникам АТО: 22281

Джерело: офіційний сайт Комсомольської міської ради.

Читати далі »

Права на додаткову соціальну відпустку одинокій матері

Заступник начальника відділу Управління Держпраці у Полтавській області Гетало Ірина роз’яснює права на додаткову соціальну відпустку одинокій матері.

З метою створення сприятливих умов для догляду та виховання дітей ст.182-1 КЗпП України та ст.19 Закону України «Про відпустки» (надалі – Закон) передбачено надання працівникам, які мають дітей, соціальної додаткової відпустки.

За статтею 19 Закону (із змінами і доповненнями) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Поняття одинокої матері визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 (із змінами) „Про практику розгляду судами трудових спорів”. Згідно з п.9 цієї постанови одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову, іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Це визначення терміну «одинока мати» застосовується лише для надання пільг і гарантій, установлених трудовим законодавством щодо відпусток.

За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою необхідно дві ознаки: вона сама і виховує, і утримує дитину.

Факт розлучення не надає автоматично статусу одинокої матері, водночас, як і сплата аліментів не свідчить про те, що батько бере участь у вихованні дитини (для такого статусу важлива саме відсутність участі батька у вихованні, а не утримання дитини).

Згідно з неодноразовими роз’ясненнями Мінсоцполітики батька лише тоді може бути визнано таким, що бере участь у вихованні дитини, якщо він або проживає разом з дитиною, або є докази іншої участі батька у вихованні дитини.

У чинному законодавстві відсутній конкретний перелік документів, які можуть слугувати доказом того, що розлучена жінка виховує дитину самостійно (без батька). 

За сталою практикою та поясненнями, що випливають із численних листів Мінсоцполітики, такими документами можуть бути: 
- рішення суду про позбавлення батька дитини батьківських прав; 
- ухвала суду або постанова слідчого про розшук батька дитини за позовом про стягнення аліментів; 
- акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; 
- довідка зі школи (дитячого садочка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі у батьківських зборах) тощо. 

Окрім одного з вищевказаних документів, роботодавцеві також слід надати копії свідоцтв про народження дитини та про розірвання шлюбу.

Джерело: http://np.pl.ua/2015/10/pravo-materi-odynachky-na-vidpustku/

Читати далі »

Що потрібно знати про булінг

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб. Як свідчить практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін.

Хулігани ("булі") надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:
• 1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;
• 2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.
Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:
• переслідувач (булі);
• жертва;
• спостерігач.

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:
• вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
• вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
• Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:
• вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
• якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

Джерело: https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/posts/550304121791786

Читати далі »

100 українських скоромовок

Спробуйте швидко-швидко промовити такі скоромовки

***
Бабин біб розцвів у дощ —
Буде бабі біб у борщ.
***
Бобер на березі з бобренятами бублики пік.
***
Боронила борона по боронованому полю.
***
Босий хлопець сіно косить,
Роса росить ноги босі.
***
Був бик тупогуб,
Тупогубенький бичок.
У бика була тупа губа.
***
Був господар, був господар,
Та й розгосподарився.
***
Був собі цебер, та переполуцебрився 
на полуцебренята.
***
Був собі паламар, його діти паламаренята 
перепаламарилися.
***
Був собі цебер, перецебрився, 
мав діти цебренята перецебренята.
***
Бук бундючивсь перед дубом,
Тряс над дубом бурим чубом.
Дуб пригнув до чуба бука —
Буде букові наука.
***
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.
***
В домі Дими дим.
Ой ходім туди, ходім.
Рятувати Димин дім.
***
В сіренької горлички 
туркотливе горлечко.
***
Варка варила вареника,
Василь взяв вареника.
Варка Василя варехою.
Василь Варку вареником.
***
Вередували вереднички,
Що не зварили вареничків.
Не вередуйте, вередниченьки,
Ось поваряться варениченьки.
***
Вовк-вовцюг вівцю волік.
Вова вовку — вила в бік.
Як завив же вовк-вовцюг,
Миттю випустив вівцю,
***
Водовоз віз воду з водопроводу.
***
Ворона проворонила вороненя.
***
Всім подобається це куце цуценя.
***
Дзижчить над житом жвавий жук,
Бо жовтий він вдягнув кожух.
***
Жовтий жук купив жилет,
Джемпер, джинси та жакет.
***
Ішов Прокіп, кипів окріп, 
прийшов Прокіп — кипить окріп, 
як при Прокопі, 
так і при Прокопі 
і при Прокопенятах.
***
Ішов хлопець із ярмарку, по колоді через воду.
Тільки став він на колоду, бовть у воду.
Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду.
Та знов — бовть у воду.
***
Їхав Прокіп мимо кіп.
Лічив снопи по три копи:
Одна копа ковпаком,
Друга копа ковпаком,
Третя копа ковпаком.
***
Їхали крамарі, стали на горі
та й забалакались про Прокопа,
про Прокопиху і про маленькі Прокопенята.
***
Їла Марина малину.
***
Їхав Прокіп з Прокопихою 
Ще й з маленькими прокопенятами.
***
Кіт котові каже: «Коте,
до комори кадуб вкотили.
В кадуб вкинеш капустину,
Кілька китичок калини».
***
Коваль кулю кував, кував і перековував.
***
Ковпак на ковпаку, під ковпаком — ковпак.
***
Копа на копі,
Під копою копа,
А хто їх копнув?
Копоклад Хома.
***
Коса косить — бруса просить,
Косар Герасим погострив — клин окосив.
***
Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.
***
Курочка-златоперочка по двору ходить, 
писклят водить, хохол надимає, півня утішає.
***
Король орел, орел король,
У Кіндрата куртка короткувата.
***
Летів горобець, сів на хлівець,
А як вийшов стрілець, то утік горобець.
***
Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
***
Лежить п’ять п’ятаків.
На кожному п’ятаку
Ще по п’ятаку.
***
Летів горобець через безверхий хлівець.
Ніс четверик гороху, без червотоку,
Без червоточини, без почервоточини.
***
Лізе кусіня з-за cусіка, 
зуби зазубрила, очі заочила.
***
Мусію, Мусію.
Муку сію,
Печу паляниці,
кладу на полиці.
Мусій, муку сій,
печи паляниці,
клади на полиці.
***
На возі коза, під возом лоза.
***
На полиці в коробиці
Півкороваю і паляниця.
***
На річці Лука спіймав рака в рукави.
***
На кому шапка найковпакуватіша.
***
Наш садівник розсадівникувався.
***
На дворі трава, на траві дрова.
***
Напекли млинців, назвали кравців.
А кравець за млинці та й побіг у танець!
***
На річці Лука спіймав рака у рукав.
***
Наш Карпо з своїми карпиненятами 
полукалу-карпився.
***
Наша верба найкорчукуватіша.
***
Не йди попри Прокопові ворота, 
попри прокопишині.
***
Не турбуйте курку, курчаточок, 
кучерявих клубочаточок.
***
Не клюй, курко, крупку, 
не кури, котику, люльку.
***
Невеличка перепеличка 
під полукіпком розпідпадьомкалась.
***
Ніс Пилип плуг через поріг.
***
Ой був собі коточок,
Украв собі клубочок
Та й сховався в куточок.
***
Пилип прилип, прилип Пилип.
Пилип плаче.
Пилип посіяв просо,
Просо поспіло,
Пташки прилетіли,
Просо поїли.
***
Побіля Прокопа паляниці пекла.
***
Пиляв Пилип поліна з лип, притупив пилку Пилип.
***
Пік біля кіп картоплю Прокіп.
Прийшов Прокіп, налляв окріп.
Іде Гаврило — ще не зварилось,
Прийшов Денис — налляв сім мис.
Прийшов Тарас — з’їв все враз.
***
Побачив вовк козу,
Забув про грозу.
***
Поля поле поливає, поле й переполює.
***
Руки заручила, ноги заножила.
***
Семен сіно віз — не довіз:
Лишив сани — узяв віз.
***
Семен сказав синам «Скосіть сіно».
Сини скосили сіно.
Старий Семен сказав синам «Спасибі».
***
Серед корчів корч найкорчакуватіший.
***
Сидів горобець на сосні, —
Заснув — і упав уві сні.
Якби не упав уві сні.
Сидів би він ще на сосні.
***
Сидить Прокоп — кипить окроп,
Пішов Прокоп — кипить окроп.
Як при Прокопові кипів окроп,
Так і без Прокопа кипить окроп.
***
Синку, принеси синьку.
Принеси синьку, Васильку.
***
Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню:
«Ти не вмієш так, як я — так, як ти, не вмію я».
***
Став на горіх — упав на поріг.
***
Стоїть піп на копі,
Копа під попом,
Піп під ковпаком.
***
Стриб-стриб-стриб — підстрибує по стерні рідня: 
перепілка, перепел, перепеленя.
***
Ти, малий, скажи малому
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив’яже.
***
Туман в траві стеріг отару,
Не дасть отару на поталу.
***
У Кіндрата куртка короткувата.
***
Улас у нас, Панас у вас.
***
У нас надворі погода розмокропогодилася.
***
У нашого діда капелюх не по-капелюхівськи.
***
У сіни Мусій сіно носив.
***
У чотирьох черепашок четверо черепашенят.
***
Улас у нас, Панас у вас.
***
У садочку барвінок,
На барвінку втінок,
Заберемо втінок,
Вирвімо барвінок.
***
Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок — сорок морок.
***
Ходить посмітюха по смітничку 
зі своїми посмітюшенятами.
***
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток, дрібних квіток.
***
Ходить перепел між полукіпками 
зі своїми перепеленятками.
***
Ходить Прокіп — руками тіп.
***
Через грядку гріб тхір ямку.
***
Чорний баран, рябе ярча.
***
Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи.
Треба його перековпакувати, 
щоб він був перековпакований.
***
Через грядку гріб тхір ямку.
***
Черепашці з черепашенятами
Важко змагатися із жабенятами.

***
Шишки на сосні, шашки на столі,
***
Як при страхові не перестрашені,
Так при перестрахові не приперестрашені.
***
Я принесу рядно, а ти занеси рядно.

***
У бобра добра багато.

***
Галасливі ґави й галки в гусенят взяли скакалки.
Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть.

***
Дрова рубали два дроворуби.

Джерело: http://korysno.pro/100-ukrayinskih-skoromovok/

Читати далі »

Як розпізнати сліди насильства у немовлят та дітей дошкільного віку?

Жорстоке поводження з дітьми є дуже серйозною і важливою справою, особливо коли йдеться про немовлят і дошкільнят, які не можуть говорити про своє становище. Зазвичай вони є більш безпорадними і піддаються ризику частіше. Розпізнати насильство можна за певними групами ознак. Серед них:

Поведінкові ознаки: 
• Дитина-жертва може проявляти раптовий страх щодо конкретного місця, статі, або зовнішності (наприклад, боятися жінок з довгим каштановим волоссям, чоловіків з бородами тощо), може плакати, відчувати себе некомфортно у середовищі вихователів чи інших дорослих. З іншого боку, дитина може проявляти ознаки страху залишитися одній або бути залишеною без нагляду батьків, коли поряд є агресор.
• Діти-жертви сексуального насильства можуть боятися роздягатися для купання або ненормально реагувати на відвідування лікаря. Можуть проявлятися ознаки агресії, привчені до горщика діти можуть знову обмочуватися чи смоктати палець, простежується зниження вербальних навичок.
• Неспокійний сон, часті кошмари.
• Недоречна поведінка із сексуальним контекстом, запитання сексуального характеру.
• Нездатність брати участь у звичайних інтерактивних іграх з однолітками.

Емоційні ознаки
• Раптові різкі зміни особистості. Дитина може стати менш балакучою або може повністю припинити спілкування. Можуть проявитися ознаки порушення мови, зокрема заїкання.
• Необґрунтована агресія на дорослих, тварин.

Фізичні ознаки
• Наявність на тілі слідів ударів, опіків, порізів, синці під очима, садна, травмовані капіляри. Зазвичай для дітей є нормальним явищем, коли вони забивають коліна, гомілки, лікті і лоб, однак синці на обличчі, голові, грудній клітині, спині, руках чи на статевих органах є підозрілими.
• Жертви сексуального насильства можуть потерпати від болю, свербіжа, кровотечі, синців навколо геніталій, труднощі при ходьбі чи сидінні, ознаки інфекції сечовивідних шляхів.
• Втрата інтересу до їжі у немовлят, нудота, блювання.

Джерело: https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/posts/548780275277504

Читати далі »

Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки

Указ Президента України 

№ 580/2015 від 13.10.2015 року

Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки

З метою виховання громадянина-патріота України, утвердження любові до Батьківщини, духовності, моральності, шанобливого ставлення до національних надбань Українського народу, наслідування найкращих прикладів мужності та звитяги борців за свободу та незалежність України як з історичного минулого, так і захисників, які сьогодні відстоюють суверенітет та територіальну цілісність держави у боротьбі із зовнішньою агресією, а також визначення ефективних механізмів системної взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства у питаннях національно-патріотичного виховання постановляю:

1. Затвердити Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 - 2020 роки (додається).

2. Кабінету Міністрів України:

1) розробити за участю представників державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій громадянського суспільства, провідних вітчизняних учених та затвердити:

у двомісячний строк — план дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки;

до 31 грудня 2015 року — державну цільову програму з національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки;

2) забезпечувати щороку підготовку та оприлюднення до 14 жовтня звіту про виконання у поточному році плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки;

3) опрацювати питання стосовно визначення центрального органу виконавчої влади з виконання функцій щодо координації заходів, здійснюваних органами виконавчої влади з національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

3. Обласним, Київській міській державним адміністраціям активізувати на відповідній території роботу з національно-патріотичного виховання дітей та молоді, створивши для цього, зокрема, координаційні центри як допоміжні органи та залучивши до їх діяльності представників громадськості.

4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України       П.ПОРОШЕНКО

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 13 жовтня 2015 року № 580/2015

СТРАТЕГІЯ

національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки

1. Загальні положення

В Україні національно-патріотичне виховання дітей та молоді має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку громадянина як високоморальної особистості, яка плекає українські традиції, духовні цінності, володіє відповідними знаннями, вміннями та навичками, здатна реалізувати свій потенціал в умовах сучасного суспільства, сповідує європейські цінності, готова до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України.

Актуальність національно-патріотичного виховання громадян, особливо дітей та молоді, зумовлюється процесом консолідації та розвитку українського суспільства, сучасними викликами, що стоять перед Україною і вимагають дальшого вдосконалення системи національно-патріотичного виховання, оптимізації державної політики у зазначеній сфері.

Національно-патріотичне виховання має набути характеру системної і цілеспрямованої діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, навчальних закладів, інститутів громадянського суспільства, громадян з формування у людини і громадянина високої національно-патріотичної свідомості, почуття відданості своїй державі.

В основу системи національно-патріотичного виховання має бути покладено ідеї зміцнення української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства, формування патріотизму у дітей та молоді.

Основними складовими національно-патріотичного виховання мають стати громадянсько-патріотичне, військово-патріотичне, духовно-моральне виховання.

Формування ціннісних орієнтирів і громадянської самосвідомості у дітей та молоді повинно здійснюватися на прикладах героїчної боротьби Українського народу за самовизначення і творення власної держави, ідеалів свободи, соборності та державності, успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців, армій Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, учасників антибільшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, Української повстанської армії, українців-повстанців у сталінських концтаборах, учасників дисидентського руху в Україні. Також національно-патріотичне виховання має здійснюватися на прикладах мужності та героїзму учасників революційних подій в Україні у 2004, 2013-2014 роках, учасників антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

У національно-патріотичному вихованні дітей та молоді важливо використати і виховний потенціал, пов’язаний із героїзмом українців, які боролися в арміях держав — учасників Антигітлерівської коаліції та в рухах опору нацистській Німеччині та її союзникам під час Другої світової війни 1939 — 1945 років, учасників міжнародних операцій з підтримки миру і безпеки.

Також одним із важливих чинників національно-патріотичного виховання має бути шанобливе ставлення до пам’яті про жертв комуністичного та інших тоталітарних режимів в Україні, зокрема жертв Голодомору, політичних репресій і депортацій.

Водночас важливою складовою національно-патріотичного виховання має стати поширення інформації про досягнення наших співвітчизників та їх внесок у скарбницю світової цивілізації, зокрема у сферах освіти, науки, культури, мистецтва, спорту.

Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки (далі — Стратегія) розроблена відповідно до положень Конституції України, законів України «Про освіту», «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років», Постанови Верховної Ради України від 12 травня 2015 року № 373-УІІІ «Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді» та інших нормативно- правових актів, а також на основі аналізу стану і проблем національно-патріотичного виховання в Україні за часів її незалежності.

2. Стан і проблеми національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Досвід державної політики впродовж усіх років незалежності України засвідчив, що національно-патріотичному вихованню дітей та молоді не приділялось достатньої уваги.

У зв’язку з цим актуалізувалася низка таких проблем:

- відсутність ефективного механізму формування та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання;
- брак комунікацій з громадянським суспільством з питань національно-патріотичного виховання;
- недостатні зусилля держави у сфері політики консолідації суспільства, формування активної громадянської позиції та національно-патріотичної свідомості громадян України, особливо дітей і молоді;
- брак духовності і моральності у суспільстві;
- наявність істотних відмінностей у системах цінностей, світоглядних орієнтирах груп суспільства, населення певних територій держави, окремих громадян;
- наявність імперсько-тоталітарних рудиментів у суспільній свідомості та зумовлених нищенням української духовно-культурної спадщини та історичної пам’яті розбіжностей в уявленнях про історичне минуле, зокрема про тоталітарну добу, голодомори і політичні репресії;
- незавершеність процесу формування національного мовно-культурного простору, стійкості його ціннісної основи до зовнішнього втручання;
- відсутність єдиної державної інформаційно-просвітницької політики щодо питань організації та висвітлення заходів із національно-патріотичного виховання;
- перетворення інформаційного простору на поле маніпуляцій суспільною свідомістю, продукування ціннісної дезорієнтації;
- недостатня нормативно-правова урегульованість сфери національно-патріотичного виховання;
- недостатній рівень гармонізації законодавства й управлінських практик у сфері формування громадянської позиції з законодавством та кращими практиками держав Європейського Союзу та інших розвинутих держав;
- відсутність єдиних методичного та термінологічного підходів до процесу національно-патріотичного виховання;
- відсутність єдиних стандартів щодо процесів, суб’єктів, їх компетенції та повноважень, якості діяльності у сфері національно-патріотичного виховання;
- недостатність кваліфікованого кадрового потенціалу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, у навчальних закладах для організації та здійснення заходів із національно-патріотичного виховання, нерозвиненість низової ланки в системі координації виховних процесів у цьому напрямі;
- низький рівень матеріально-технічного забезпечення та розвитку інфраструктури у сфері національно-патріотичного виховання.

Відтак, існує нагальна потреба вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді, надання цьому вкрай важливому для держави процесу системності.

3. Мета Стратегії

Метою Стратегії є визначення пріоритетів та основних напрямів національно-патріотичного виховання дітей та молоді, розвитку відповідних інститутів держави і суспільства, забезпечення змістового наповнення національно-патріотичного виховання на основі:

- формування національно-культурної ідентичності, національно-патріотичного світогляду, збереження та розвитку духовно-моральних цінностей Українського народу;
- усвідомлення досягнень Українського народу, його інтелектуальних і духовних надбань;
- розвитку діяльнісної відданості у розбудові України, формування у дітей і молоді активної громадянської, державницької позиції та почуття власної гідності;
- скоординованої роботи та взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання, їх ефективної співпраці з громадськістю;
- формування широкої громадської підтримки процесів національно-патріотичного виховання, розширення ролі та можливостей громадських об’єднань, підвищення ролі сім’ї, активної участі волонтерів, активістів;
- забезпечення системних змін, досягнення високої якості, ефективності, цілеспрямованого та прогнозованого розвитку у сфері національно-патріотичного виховання;
- сприяння консолідації українського суспільства навколо ідей спільного майбутнього, захисту територіальної цілісності України, реформ і державотворення.

4. Основні напрями досягнення мети Стратегії

Досягнення мети Стратегії здійснюватиметься за такими основними напрямами:

- удосконалення нормативно-правової бази стосовно національно-патріотичного виховання дітей і молоді;
- підвищення ролі української мови як національної цінності; забезпечення належної організації науково-дослідної та методичної роботи у сфері національно-патріотичного виховання;
- вивчення сучасних виховних систем, технологій і методик у сфері національно-патріотичного виховання, узагальнення та поширення найкращого  досвіду у цій сфері;
- впровадження навчальних дисциплін духовно-морального спрямування як основи формування особистості та підгрунтя для національно-патріотичного виховання;
- формування єдиних стандартів діяльності у сфері національно-патріотичного виховання та інструментів їх впровадження;
- підвищення професійної компетентності фахівців у сфері національно-патріотичного виховання, налагодження конструктивної взаємодії між суб’єктами національно-патріотичного виховання;
- забезпечення умов і підтримки з боку держави для ефективної діяльності інститутів громадянського суспільства у сфері національно-патріотичного виховання;
- забезпечення оптимальної скоординованої діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання;
- організація та координація інформаційно-просвітницької роботи у сфері національно-патріотичного виховання;
- здійснення заходів, спрямованих на підвищення престижу військової служби;
упорядкування та вдосконалення системи допризовної військової підготовки, підготовки з військово-облікових спеціальностей;
- профілактика негативних проявів поведінки, злочинності, наркоманії, алкоголізму серед дітей та молоді шляхом залучення дітей і молоді до участі у заходах із національно-патріотичного виховання;
- розвиток міжнародної співпраці з державами Європейського Союзу та іншими розвинутими державами, які успішно впроваджують заходи у сфері національно-патріотичного виховання;
- створення системи ефективного моніторингу у сфері національно-патріотичного виховання.

5. Цільові групи Стратегії

Цільовими групами Стратегії є молоді громадяни, які визначають свої життєві перспективи та потребують насамперед світоглядної опори, що не суперечить їхньому практичному досвіду, але розкриває нові можливості, а також діти з огляду на актуальність для них прикладів для наслідування, способів поведінки, що дають їм визнання в колективі однолітків і серед дорослих.

6. Сфери національно-патріотичного виховання

Національно-патріотичне виховання має охоплювати насамперед такі сфери:

освіта;
наука;
культура та мистецтво;
профорієнтація на військові спеціальності;
історія, вшанування пам’ятних дат та історичних постатей;
краєзнавство;
туризм;
охорона довкілля;
фізкультура, спорт, популяризація здорового способу життя;
цивільна оборона;
оборона України.

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді має здійснюватися згідно з розробленими відповідними центральними органами виконавчої влади концепціями, заходами у відповідних сферах національно-патріотичного виховання, із залученням провідних вчених, незалежних експертів, із урахуванням міжнародного досвіду.

7. Стандарти у сфері національно-патріотичного виховання

У сфері національно-патріотичного виховання дітей та молоді мають бути розроблені уповноваженим центральним органом виконавчої влади за участю вчених, незалежних експертів, з урахуванням кращого міжнародного досвіду успішних демократичних держав та упроваджені єдині стандарти, зокрема щодо засобів і способів, форм і методів національно-патріотичного виховання, оцінки досягнень відповідних суб’єктів у цій сфері та їх компетентності.

8. Шляхи та механізми реалізації Стратегії

Для об’єднання зусиль органів державної влади, органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання існує потреба у впровадженні єдиної державної політики, адекватних механізмів для консолідації і координації відповідної роботи в економічній, політичній, соціальній, культурній та інших сферах.

Ефективна реалізація Стратегії потребує:

- чіткої координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері національно-патріотичного виховання;
- здійснення заходів з активізації національно-патріотичного виховання дітей та молоді на всіх рівнях такої діяльності у тісній взаємодії між державою та інститутами громадянського суспільства на принципах взаємозацікавленого співробітництва;
- підвищення рівня організації, покращення функціонування як окремих елементів системи національно-патріотичного виховання, так і всієї системи в цілому;
- створення механізму підтримки об’єднань, центрів, клубів, діяльність яких пов’язана з національно-патріотичним вихованням дітей та молоді;
- розроблення системи заохочення громадських об’єднань та активістів за плідну діяльність у сфері національно-патріотичного виховання дітей і молоді.

Для цього має бути розроблено дієвий механізм формування і реалізації державної політики, зокрема опрацьовано питання щодо визначення центрального органу виконавчої влади, на який буде покладено здійснення такої координації, проведення грунтовного дослідження сучасного стану національно-патріотичного виховання дітей та молоді, організацію його поточного моніторингу.

Активізація роботи з національно-патріотичного виховання дітей та молоді на місцевому рівні потребує створення місцевими державними адміністраціями координаційних рад з питань національно-патріотичного виховання як дорадчих органів при місцевих державних адміністраціях із залученням до складу таких рад фахівців з питань освіти, молодіжної політики, фізичної культури та спорту, культури та мистецтва, запобігання надзвичайним ситуаціям, представників Товариства сприяння обороні України, а також інститутів громадянського суспільства відповідного спрямування.

9. Підвищення кваліфікації та професійної компетентності фахівців у сфері національно-патріотичного виховання

Важливим кроком реалізації Стратегії є кадрове забезпечення процесу національно-патріотичного виховання дітей та молоді. У зв’язку з цим на початковому етапі розбудови системи національно-патріотичного виховання зусилля державних органів і неурядових організацій мають бути зосереджені на організації підготовки фахівців із національно-патріотичного виховання дітей та молоді, підвищенні кваліфікації фахівців, які працюють у цій сфері, оволодінні ними знаннями, уміннями і навичками, розробленні для цього відповідних навчальних програм, що забезпечить ефективне впровадження змісту національно-патріотичного виховання, визначеного Стратегією.

Удосконалення професійної компетентності фахівців із національно-патріотичного виховання має відбуватися за допомогою сучасних інтерактивних форм і методів роботи.

10. Удосконалення нормативно-правової бази з національно-патріотичного виховання дітей і молоді

Дальше вдосконалення нормативно-правової бази з питань національно-патріотичного виховання має відбуватися комплексно та у стислий період часу шляхом підготовки нових та внесення змін до чинних нормативно-правових актів щодо:

- закріплення в установленому порядку завдань та повноважень центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання;
- створення єдиної нормативно-правової основи національно-патріотичного виховання в системі освіти;
- визначення механізму взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства у сфері національно-патріотичного виховання.

11. Реалізація, моніторинг за впровадженням Стратегії

Реалізація Стратегії забезпечуватиметься спільними зусиллями органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства.

Для здійснення моніторингу реалізації Стратегії залучатимуться в установленому порядку представники інститутів громадянського суспільства, вчені, фахівці.

Оцінка ефективності реалізації Стратегії грунтуватиметься на результатах виконання відповідного плану дій.

Індикаторами ефективності реалізації заходів із національно-патріотичного виховання дітей та молоді мають стати, зокрема:

- збільшення відвідуваності дітьми та молоддю закладів, що популяризують культурні та національно-мистецькі традиції Українського народу, а також експозицій музеїв, присвячених національно-визвольній боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України;
- підвищення рівня знань у дітей і молоді про видатних особистостей українського державотворення, визначних вітчизняних учених, педагогів, спортсменів, провідних діячів культури і мистецтва, а також духовних провідників Українського народу;
- збільшення передплати та обсягів розповсюдження україномовних дитячих і молодіжних друкованих видань;
- збільшення кількості глядачів на переглядах творів кіномистецтва, що розкривають героїчне минуле та сьогодення Українського народу;
- розширення сфери застосування української мови дітьми та молоддю; 
- збільшення кількості дітей і молоді, які пишаються своїм українським походженням, громадянством;
- збільшення кількості дітей і молоді, які подорожують в інші регіони України та до держав Європейського Союзу;
- збільшення чисельності членів громадських об’єднань, діяльність яких спрямована на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;
- збільшення кількості проведених зустрічей дітей і молоді з ветеранами війни, борцями за незалежність України у XX столітті, учасниками антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях;
- збільшення чисельності молоді, готової до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України;
- збільшення кількості заходів із вшанування героїв боротьби Українського народу за незалежність і територіальну цілісність України.

Глава Адміністрації Президента України       Б.ЛОЖКІН

Джерело: http://www.president.gov.ua/documents/5802015-19494

Читати далі »

У Комсомольську офіційно зареєстровано нову громадську організацію «Творче місто»

7 жовтня в Комсомольському міському управлінні юстиції зареєстровано нову громадську організацію «Творче місто», що об'єднує комсомольчан, які захоплюються рукоділлям. 

Створенню ГО "Творче місто" сприяла допомога Громадської Ініціативи "Спільний дім", що діє в Комсомольську. Зокрема її представником було організовано навчання для місцевих рукодільниць. Йдеться про два тренінги: один з формування навичок самоорганізації для вирішення власних проблем та розробки програми дій щодо вирішення цих проблем, а також другий тренінг - з фандрейзингу. Його було проведено з метою формування навичок пошуку ресурсів для вирішення власних проблем.

Місто Комсомольськ багате на майстринь декоративно-прикладної творчості, та рукоділлям вони займалися кожна сама по собі і поодинці не мали змогу вирішити проблеми, які мали. Йдеться про демонстрування на виставках та продаж на ярмарках власноручних виробів, навчання новим видам рукоділля, творче спілкування з колегами з метою обміну досвідом тощо.

-  Коли ми об’єдналися, стало легше організовувати різні заходи, - розповіла голова новоствореної ГО «Творче місто» Ірина Красноголова. - Легше тому, що ми - разом. Майстриням, коли вони разом, легше виносити на загал свої творчі ідеї, є можливість поділитися своїми досягненнями. До того ж з нами почав працювати відділ культури і туризму виконкому міської ради – запрошують нас на міські заходи. Ми вже провели кілька виставок-ярмарків, готуємося тепер до першого майстер-класу.

Читати далі »