Останнього тижня перед Великим постом в Україні святкують Колодія

Останнього тижня перед Великим постом в Україні здавна відзначали Колодія - традиційне старослов’янське свято на честь весняного Сонця. Коріння традиції святкування Колодія сягає доби Трипільської культури. 

Це свято має багато інших назв - Колодки, Масниця, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, «ніжкові заговини» тощо. Також у цей час подекуди влаштовують Проводи зими. На Колодія в Україні традиційно готують вареники або пироги з сиром та сметаною. 

Це – прадавній український звичай і йому немає аналогів у інших народів. Воно має характер загального примирення, злагоди та всепрощення. Чому свято має назву «Колодій»? Тому що з наближенням весни сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. Отже, «коло діє» - це життєтворний процес на землі триває, наступає новий етап його оновлення.

Наші предки вважали, що Колодій – прадавній бог шлюбу та людської злагоди. Він – опікувався подружнім життям людей, оберігав молодих від нещастя та хвороб, заохочував до продовження людського роду. 

Цього тижня  збігає останній термін, коли перед постом ще можна влаштовувати весілля. Колодій нагадує молоді та їхнім батькам: «Не женився єси, то колодку носи!». 

На Черкащині, наприклад, сонячну ознаку Колодія – маленьку вербову колодочку з навкісними хрестиками, оперезану стрічечкою, дівчата чіпляли на груди своїм хлопцям. Парубкам, котрі за рік не одружилися, прив’язували до руки чи до пояса справжню колодку, від якої можна було відкупитися лише подарунком або  могоричем. Віддавали «колодку» під час Великодніх свят таким чином: дівчина дарувала кілька писанок у вишитій хусточці своєму обранцеві. За це хлопець «наймав» їй танок, тобто замовляв музику.

В окремих селах Полтавщини чіпляли колодку до ноги не лише молоді, а й їхнім батькам - у покарання за те, що своєчасно не одружили своїх дітей. На Волині, зібравшись у понеділок до корчми «на колодку», одному з хлопців одягали на голову хустку, кріпили йому деревинку і заставляли «волочити» її, аж доки той не відкупиться могоричем. 

Незважаючи на різне тлумачення свята Колодія, його широко відзначали на всіх теренах України аж до 30-х років XX століття. І хоча в різних регіонах дещо відрізняються традиції його святкування, зміст і характер всеодно були однаковими. 

На початку холодів, ранньої весни, чи влітку, коли ще буяє рослинне царство, наші далекі предки готували колодієвий напій. Барвисте різнотрав’я для нього збирали заздалегідь: медунку, подорожник, цикорій, яглицю, м’яту, чебрець, липовий цвіт, кропиву, деревій, калину, смородину, аґрус, первоцвіт, верес, материнку. Спеціально для сонячного трунку відшукували  рослини, що мають яскраві квіти жовтого кольору. Цей священний напій значно додає сил, молодечої наснаги, емоційної рівноваги. Одних він заспокоює, інших позбавляє нудьги та безнадії, туги за втраченим коханням, оздоровлює літніх людей і виснажених сухотами, допомагає одужати хворим. 

Колодієвими напоями смакували впродовж семи днів, бо наостанок разом із Колодієм мали зникнути усі злі та ворожі сили. Вважали, що наприкінці розваг він ще раз щедро обдаровував людей своєю сонячною енергією. Вони раділи йому, цілувалися, жартували та співали пісень, бо наближався Великдень:

"Ой спасибі, Колодію,
Що зібрав докупки,
Гостювали, цілувались,
Аж злипались губки!"

Від Колодія починали співати веснянки. Але спочатку  просили у матерів благословення. Господиня, беручи до рук хліба на вишитому рушнику, промовляла дівчатам: – Хай вас Бог благословить і добрії люди! Благословляю вас веснянки співати, Землю звеселяти!

Отаке поетичне свято, багате образно-символічними дійствами, загадковими ритуалами, добрими побажаннями і щедрою гостиною створили наші предки. Тривало воно цілий тиждень, супроводжувалося веселими піснями, запальними танцями, жартівливими діалогами та забавами. 

Цей прадавній український звичай повертає нас до своїх коренів, учить добру, мудрості, злагоді, очищає душу, виводить за межі буденного, гнітючого, дарує радість і сонячну надію: 

Я на тебе, Колодію,  
Маю всю надію.
А без тебе, Колодію,
Нічого не вдію!

За матеріалами Ольги Рутковської

Де ще можна прочитати про свято Колодія:
Василь Скуратівський "Колодій" http://dna.com.ua/1288-kolodiy.html
Клара Соколовська "Колодія величаймо - весну зустрічаймо !" http://www.personal-plus.net/309/4512.html
Звичаї України "Колодій - свято Вареника?" http://blog.i.ua/community/2176/920878/
Валерій Войтович "Міфи та легенди давньої України" http://proridne.net/Українська%20міфологія/Колодій.html