У Горішніх Плавнях відкрили виставку 1,5-річної художниці

10 жовтня у дитячій бібліотеці міста Горішні Плавні відкрилася виставка художниці-манюні Світланки Рубльової. Дитинці всього 1 рік і 7 місяців, а в її арсеналі вже – 14 картин у техніці «пальчиковий живопис». Де пальчиками, а де долоньками – це чудовий спосіб від самого раннього віку поринути у дивовижний світ мистецтва.

І чудово, що мама маленької художниці, Оксана Рубльова, самовіддано займається розвитком її здібностей, допомагаючи доні у такий спосіб знайомитися з довкіллям.

Впевнені, що згодом дитина яскравіше буде сприймати навколишній світ. І не так важливо, чи стане Світланка художником, головне в тому, що найрідніші люди люблять її і дбають про розвиток. Було би добре, щоб в інших родинах було так само.

Також хочеться подякувати нашій централізованій міській бібліотечній системі за те, що підтримує таких дітей і батьків, створює умови для прояву творчості – справжня народна бібліотека.

Окрема вдячність фотографу Михайлу Стогнію за те, що приділив свою увагу і час, аби зробити чудові світлини з відкриття виставки.

Наші фото в цьому альбомі: https://www.facebook.com/liliydmitrenko/media_set?set=a.3013268972035259&type=3

А тим, хто хоче більше дізнатися про те, яким чином маленька Світланка вчиться малювати, радимо прочитати розповідь її мами Оксани:

«Може для когось ці плямки - нічого особливого, але все ж в кожній цій мазанині є щось своє, особливе і неповторне. Пригадувала коли був створений перший малюнок... в 2 місяці! Це були відбитки крихітних ніжок, бо долоньки вона ще тоді тримала здебільшого в кулачках. З цих відбитків я створила букет тюльпанів на день народження бабусі. Ось так маленькими ніжками ми і увійшли у світ фарб та малювання... Потім пройшов рік, нам уже 1.2 міс. І знову день народження бабусі, придбала перші фарби у баночках акріл та гуаш і справжній холст натягнутий на рамку. Вперше ми спробували малювати акрилом... їй сподобалося це заняття. Вона гарно розтерла фарби на холсті... подарунок ніби готовий, але я вирішила трішки поправити... і тепер шкодую. Бо малюнок то вже був не її а мій. А відмивати потім той акрил з одягу і столика було дууууже важко, ще й досі не відмився з дерев’яних ніжок стола. На дідусевий день народження ми вже малювали гуашшю і на звичайному папері, ото і була перша її картина створена власноруч!!!!! Після "Рожевого коня" я нічого не додавала і не поправляла в її малюнках. Все що вона малює, то її фантазія та рухи долоньками. Я лише дивлюся і забезпечую порядок. Фарби даю не всі, під настрій, коли була спека - малювали блакитним, зеленим і білим щоб охолонути, тепер коли холодно, обираєм теплі кольори! Так з’явилися "гарбузи", "золотий лев", "їжаки"... деякі картини з подвійною назвою бо в них чітко можна побачити і одних персонажів і інших "слони і козаки", "Різдво і їжаки"... коли малювала блакитним і білим, то я була на кухні, а потім коли вона прибігла мити руки, я подивилася на малюнок. І там було чітко видно блакитного білого ведмедика!!! Як вона те зробила, я не знаю, але він там є ! Ось так і малюємо».